Для батьків

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим, тому нагадуємо, що згідно з Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 646:

1.    Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).

2.    Учні, які тимчасово не відвідували школу, подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності на уроках, які зберігаються в у класного керівника протягом навчального року.

3.    У випадку пропуску занять протягом 2 і більше днів учень допускається до занять лише за наявності медичної довідки, що посвідчує стан здоров’я учня.

4.    Факт запізнення та завчасного закінчення занять (наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).

5.    У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, квитки тощо.

6.    Відсутність без поважних причин вважається прогулом.

7.    У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до соціальної служби та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД.

8.    Поважними причинами відсутності учня в школі вважаються:

- хвороба;

- призначений візит до лікаря;

- смерть близьких родичів;

- непередбачена ситуація, що виходить за межі учнівського та батьківського контролю, яка створює перешкоди для прибуття і занять у школі;

- сімейна подорож, якщо батьки заздалегідь узгодили її з адміністрацією, написавши заяву.

БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІТЕЙ,

а тому зобов’язані забезпечувати відвідування учнями уроків у навчальних закладах:

І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:

- ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІІІ. Згідно Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад у разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у разі систематичного невиконання  позбавлення їх батьківських прав.

Пропуск уроків малолітнім є неналежним виконанням батьківських обов’язків, за що батьків притягують до адмінвідповідальності за ст. 184 КУпАП 

 

Батьківські збори №2

Питання для обговорення

 1.Стилі виховання дитини в сім’ї

2. Про взаємодію вчителя та батьків в процесі навчання та    виховання

           3. Організація безпечного зимового відпочинку

 

 1) Мета даної теми  Ознайомити батьків зі стилями батьківської поведінки та стилями сімейного виховання. Дати можливість зрозуміти і відчути батькам, що їхня дитина особистість, з власними потребами і розвитком, яка може долати труднощі завдяки підтримці батьків.

“Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини. ”                                                     

                                                     В.Сухомлинський

“Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ”                                     

                                                     А.Макаренко

Розповідь вчителя про стилі батьківської поведінки.

Сім'я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

Є такі стилі батьківської поведінки:

- Авторитетний. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються у школі, та мають високе само оцінювання.

- Авторитарний. Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.

- Ліберальні. Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.

- Індиферентний. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень. При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

Хай кожен з батьків проаналізує, який характерний стиль батьківської поведінки для нього і що потрібно змінити в своїй поведінці. Тому що найкраще адаптуються в житті діти авторитетних батьків.

Більшість психологів вважає. Що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із типом батьківського виховання.

 Тест для батьків

«Чи досить добре Ви уявляєте собі результати вашого виховання?»

На це запитання Вам допоможе відповісти запропонований нижче тест.

Відповідайте тільки «так» або «ні».

1.  Ви досить часто кепкуєте з вад Вашої дитини?

2. Вас непокоїть, що дитина надто багато часу витрачає на свою зовнішність?

3.  На Ваш погляд, відстоювання дитиною своєї позиції ні до чого доброго не призведе?

4. Ви надто сильно переймаєтеся   невдачами своєї дитини?

5.  За дитиною має бути постійний контроль з боку дорослих?

6.  Найкращі порадники у вихованні дитини — Ваші інтуїція та досвід?

7.  Діти і секс — ці поняття, на Ваш погляд, несумісні?

8.  Ви часто суворо критикуєте себе за помилки дітей?

9. Чи вважаєте Ви, що більшість людей із Вашого оточення негативно ставляться до Вашої сім'ї?

10.Чи часто Ваша дитина викликає у Вас почуття жалю?

11.Ваша дитина приносить більше клопоту, аніж радощів?

12.Чи вважаєте Ви, що особливої уваги й турботи Ваша дитина потребує лише тоді, коли хворіє?

13.Чи переконані Ви, що дитина насамперед має слухатися старших?

Підсумки.

За кожну відповідь «так» ви отримуєте 10 балів.

110  і більше. Вам слід серйозно замислитися над своїми поглядами на виховання дітей. Справа не стільки в дітях, скільки у вашому характері. Дотримуючись такого стилю виховання, ви матимете значні труднощі, а через деякий час ризикуєте втратити ті зв'язки, які дуже цінуєте. Найкращий вихід із цієї ситуації — звернутися до консультанта зі стосунків або переглянути спеціальну педагогічну літературу. Але найголовніше — прислухатися до бажань і думок самої дитини. Тоді її майбутнє стане для Вас приємною винагородою.

70—100. Не виправдовуйте себе браком часу на заняття з дитиною, це не найкращий спосіб. Напевне, проаналізувавши свої проблеми, Ви уникнете труднощів у стосунках. Не забувайте, що впевненість у власних силах і самостійність — так само важливі для майбутнього Вашої дитини, як і повага до старших. І найперший крок — визнати, що дитина має право на власну думку.

ЗО—60. Ви робите все, аби зрозуміти свою дитину, і вважаєте, що найкраще, якщо дитина сама навчиться вирішувати свої проблеми. Ви не вимагаєте сліпого підкорення від дитини, але треба приділяти увагу дитячому розвиткові самостійного мислення.

Було б добре не лише розуміти позицію іншого, а й приймати її, навіть якщо це позиція дитини.

0—20. У Вас прекрасні стосунки з Вашою дитиною. Ви розумієте її проблеми й робите все, аби й вона розуміла Вас так само добре. Вам вдається головне — допомагати дитині ставати самостійною людиною, яка здатна на власний вибір. Ви вірите, що в майбутньому Ваша дитина буде доброю й справедливою людиною. Ви — здібний вихователь.

2)  Без сумніву, усі школи хочуть підтримувати відкриті і тісні зв'язки з родинами. Вони знають, що навчання – спільна робота вчителів і батьків. Вони також розуміють, що взаємозв'язок з батьками є обов'язковий при бажанні розвивати здатності кожного учня в школі і за її межами. Педагоги, що це розуміють, будуть намагатися досягти змістовного діалогу з батьками і будуть підтримувати теплий клімат у класі: без напруги, дружній, заснований на взаємодопомозі.

Сучасна школа знає, що зв'язок школи і родини не повинний мати тільки один напрямок як у старі часи, коли ініціативу вказувала школа, наказуючи батькам і учням. Зараз учителі не можуть обійтися без допомоги батьків, без різноманітного співробітництва на різних рівнях. Учитель підтримує з батьками постійні контакти.

Діяльність батьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її в різних ситуаціях, що допоможе дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, попереджати негативні прояви в поведінці. Важливими завданнями в діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління.

До найважливіших педагогічних здібностей батьків і педагогів, варто, мабуть, віднести вміння належно організовувати комунікативну діяльність, налагоджувати взаємини і, найголовніше, встановлювати правильні стосунки з дітьми.

У народі кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: «Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні». Гадаємо, що нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, нікому ніхто не зобов’язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім’ях, не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гарно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями та мріями. Їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К.Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв’язки уже розірвані назавжди.

Однією з умов успішної взаємодії вчителів і батьків у процесі формування  в учнів готовності до самореалізації є довіра до дітей, надання їм самостійності. Якщо учень бачить, що дорослі вірять у те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір’я окрилює його, вселяє впевненість у своїх силах, продовжує бажання стати кращим.

 

3) Зимові канікули – пора відпочинку та веселих свят. Для того щоб вони пройшли з користю потрібно дотримуватися певних правил поведінки.

Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=pwKVAq7PBh4

 

 

Підсумок зборів.

Амонашвілі.

Виховуючи, будемо виховуватись самі, адже справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе.

Безпечних та веселих канікул учням та батькам!